21 липня 2026 року міжнародна група дослідників під керівництвом фахівців з Інституту океанографії Скріппса при Каліфорнійському університеті в Сан-Дієго опублікувала у науковому журналі Limnology and Oceanography масштабний огляд про стрімке скорочення вмісту кисню у Світовому океані, озерах, річках та прибережних водах і попередила, що деоксигенація є однією з ключових екологічних загроз для планети.
Від середини ХХ століття до сьогодні
Із середини ХХ століття Світовий океан уже втратив приблизно 2% своїх запасів кисню. За цей же період площа «мертвих зон» у відкритому океані зросла більш ніж у чотири рази, а кількість прибережних зон із критично низьким рівнем кисню від 1950 року збільшилася більш ніж у десять разів. Найпомітніші зміни зафіксовано у Північній Атлантиці, північній частині Тихого океану та окремих районах Південного океану.
Причини та прогноз до 2100 року
Головними причинами дефіциту кисню вчені називають зміну клімату, через яку вода нагрівається, надлишок поживних речовин із сільськогосподарських та побутових стоків, а також порушення природної циркуляції глибинних вод. За низького рівня кисню збільшуються викиди закису азоту та слабшає здатність океану поглинати вуглекислий газ із атмосфери.
Моделі, на які посилаються автори огляду, показують, що без суттєвого скорочення викидів парникових газів до 2100 року океан може втратити ще 1–7% кисню, переважно на глибинах 100–600 метрів. Дослідники пропонують скорочувати викиди парникових газів, зменшувати потрапляння поживних речовин у прибережні водойми та розширювати міжнародні програми моніторингу рівня кисню, а їхні висновки узгоджуються з підходами Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC).
